Зелень петрушки 8 г.

Петрушка. Опис рослини

У Давньому Єгипті є легенда, в якій сказано, що петрушка виросла на крові, витікої з вириваних сердечком Сетом очей у сина Бога Осіріса — Гора. У пам'ять про цю подію історії величезний час великолярів, всі учасники яких одягали вінки з петрушки.

Батьківщиною петрушки вважають Середземномор'я. Дуже часто, у наш час, петрушку зустрічають у дико-бузковому вигляді на кам'янистому ґрунті півдня Греції. Передбачають, що саме за цим і відбувається латинська назва рослини — Petersilie, що означає "ростуча на камені". Зелень петрушки в Давній Греції була символом горя та смутку, вона допомагала висловлювати супутні повідомлення близьким близьким. Багато вплеталі стебла петрушки в букети, щоб нагадати: веселощі не вічно. У стародавніх Афін навіть було свідчення, у якому повідомила про жодну дитину: "Цій людині потрібна тільки петрушка". Європейці почали культивувати петрушку тільки в IX столітті, і відтоді вона завоювала одне з перших місць у прикрасах страв, і є основною пряністю для супів і різних страв. Усього в Західній і Південній Європі є чотири різновиди петрушки.

Вирощування петрушки

Петрушка городна належить до рослин із родини парасолькових. Це одна або дворічна, рідше багаторічна рослина, заввишки від 20 до 120 см. Стебель біля петрушки круглий, прямостійкий, гілкистий. Листя трикутні, черевичкові з маленькими виїмками, зверху блискучі, знизу матові. Квітить у червні-юлі. Суцвіття правильні, зібрані в складні парасольки зеленувато-жовтого відтінку. Плодом представлена яйцеподібна буро-коричнева двосім'янка. Ніжний корінь петрушки їстівний, мотузоподібний, жовтувато-білого кольору.

Вирощують двох видів: петрушка коренева та листова, хоча незалежно від сміття в їжу використовують усі частини рослини. Розмножується насінням, яке збирають за повної їхньої зрілості на другий рік. Петрушка зовсім невибаглива рослина, але дуже добре росте на освітлених місцях із родючим, пухким ґрунтом. Насіння проростає вже за температури +2, +3 °C, а виходи, які з'являються через 20 днів після посіву, можуть витримувати та невеликі заморожування. Листову петрушку можна Сіяти упродовж усього весняно-літнього періоду. Зберігається у свіжому вигляді довше сухим, у льоху або холодильнику.

Хімічний склад петрушки

До складу входить чимала кількість ефірних олій: апіол, мірис-тицин, глікозид апігеніну, які забезпечують петрошці пряні властивості. У насінні містяться жирна олія, флавоніди, глюкозиди, смолиста та інші речовини, у листі — каротин, вітамін С. Велика кількість аскорбінової кислоти, вітаміни групи В, РР, каротин. У складі петрушки також є флавоноїди, фітонциди, глікозиди, солі магнію, кальцію, заліза, фтору, калію.

Застосування петрушки

Використовується як збудливий апетит, прекрасний косметичний і як лікарський засіб. Інсуліноподібна речовина інулін, яка містить петрушку, дуже добре впливає на діабетиків. Діє на організм як протибольовий, бактерицидний і протиалергічний засіб, добре його тонізує й також відновлює секреторну функцію шлунка.

Петрушку використовують для приготування страв з овочів, різних супів, страв із м'яса. Зелень дрібно нарізають і додають безпосередньо перед подаванням страви на стіл або за 5 хвилин до закінчення приготування. Корінь петрушки закладається на початку варіння, головно, у супи, також із нього готують і різні овочеві салати. Кучерява петрушка має дуже ефектний вигляд, і тому її часто використовують для прикрашання страв.

Насіння петрушки кулінари вживають дуже рідко, а жаль — їх додавання в овочеві рагу або страви із сочевиці приємно дивує гурманів.

Жменя зелені сушеної петрушки прикрасить звичайний омлет із сиром і перетворить яєчню-болтунью.

У народній медицині петрушка здавна зайняла почесне місце — її листям лікували рани. Сік із петрушки, змішували із соком лимона та сводили веснянки. Свіжа зелень дуже корисна для зору.

Відомо, що в 100 грамів молодих пагонів петрушки, входить приблизно дві добові норми вітаміну С. А це вчетверо більше, ніж у 100 грамах лимона. За вмістом каротину петрушка не поступається всім визнаному чемпіону — моркві.