Селералей лист 50 г (Егіпет) 🇪🇬

Селдерей — що це?

Селдерей — дворічна рослина, у перший рік життя утворює розетку до 30-50 см вис., у другий рік — стебла до 100 см вис. Листя перидоросечене, зверху блискуче, знизу матове. Стебла прямі, борознясті, сильновітрові. Парасольки дрібні, численні. Квітки дрібні, білі або жовтуваті. Плоди округлі, дрібні (1,5-2 мм у діам), сірі або бурувато-коричневі. У листового та держакового селери коренева система мочковата, розгалужена, біля коренеплідного — корінь м'ясистий, округло-плоский або майже кулястий.

Характеристика та походження селери

Батьківщина виду — Середземномор'я. Дикі форми ростуть морськими узбережжями та в солонцевих ґрунтах. У Давній Греції, Римі, Єгипті селера була відома як лікарська рослина, її листям вкриває тріумфаторів. Селера оброблявся ще в III-II ун. до н. е. У XVI ст. в Італії, а потім у Франції й Англії його почали обробляти як харчову ароматичну рослину. Нині поширений у культурі в Європі, Північній і Центральній Америці, Північній Африці, Індії, Японії, Китаї.

Від грецької назви селери selinon сталося французьке celeri, англійська celery, норвезька, фінська та шведська selleri, німецька Sellerie, естонська sella російська селера, що трансформувалася зі староруського селлерів (менше зрозумілі італійське sedani та турецьке kereviz). Латинська родова назва рослини Apium знайшла відображення в німецькій Eppich і іспанській apio. А різновидове graveolens походить від латинського gravis — "різкий, сильний" + olens — "пахне".

В Азії рослина сприйняла досить давно (наприклад, у Китаї селерою на всю ялинку ще в VI столітті), а ось у Європі її практично забули (можливо, свою роль зіграли заборони флорентійських церковників). Тільки в XV-XVI століттях про нього мріяли німецькі, а ще майже через двісті років до них приєднали французи та російські. Селеціонери вивели менш гіркої селери, ніж той, що знали давні, а в минулому столітті італійцям (похоже, що наплівали на заборони) вдалося вивести вигляд зі світлим соковитим стебел — він досі вважається одним із найкращих і вирощується в багатьох європейських країнах і США. Однак це лише один із різновидів селери, так званий "чорний"; є ще й "кореневий" — найароматніший і найніжніший з усіх білих коренів, і листовий — пряна зелень із сильним приємним запахом.